Засідання методичного об'єднання класних керівників

2018-11-01

Організація ЮНІСЕФ є світовим лідером із захисту прав та інтересів дітей, що працює у понад 190 країнах і територіях світу заради захисту й підтримки дітей з моменту їх народження і до початку дорослого життя. За даними нового звіту від 06.09.2018 кожний другий учень або учениця віком від 13 до 15 років – приблизно 150 мільйонів дітей у світі – повідомляють, що зазнавали насильства з боку однолітків у школах або поблизу школи. В Україні у 2017 році 24% дітей стали жертвами булінгу, 40% постраждалих дітей нікому про це не розповідали.

Сьогодні у школі відбулося засідання методичного об’єднання класних керівників на тему «Школа доброзичливого ставлення до дитини», яка є досить актуальною. Під час зустрічі вчителі дійшли висновку, що кожна людина має своє затишне місце – рідний дім. Для учнів таким місцем має бути ще й школа.

Класні керівники опрацьовували глосарій та визначали сутність таких понять, як насильство, булінг, кібертретирування, мобінг, секстинг.

Аналіз розповіді «Надірване серце» показав, що у ситуацію приниження дитина може попасти як вдома, так і у школі. Тому головне завдання класного керівника – вміти розпізнати емоційний і психологічний стан учня, допомогти йому впоратися з різними формами булінгу.

Необхідно розрізняти також поняття сварки між дітьми і булінг (цькування):

1. Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

2. В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

3. Булінг негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров'я.

4. Булінг може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача.

5. Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
6. Дитині важко впоратися з булінгом самотужки.

Під час вправи «Чому так стається?» класні керівники спробували описати причини, які спонукають булера (кривдника) так себе поводити, чому діти стають легкими мішенями для кривдників, чому спостерігачі часто не вмішуються у процес булінгу.

На думку учасників засідання, булер через цькування дітей намагається чимось виділитися, хоче бути лідером, когось наслідує, має завищену самооцінку, отримує задоволення від приниження інших, виражає агресію через негаразди в сім’ї або оточенні.

Жертви булінгу не такі, як всі решта дітей у колективі. Це може бути як відмінник, так і дитина із низьким рівнем знань. Вони відрізняються від решти зовнішністю, поведінкою, манерами, мають слабкий характер, не можуть або не вміють протистояти насиллю, тому й стають мішенями для булерів.

Найгірше, що є ще одна група учасників булінгу – спостерігачі. Вони часто байдужі, задоволені тим, що самі не є жертвою, бояться бути скривдженими, тому підтримують булера. Через поширення відео спостерігачі отримують хибну популярність у соцмережах.

Ознаками того, що дитину цькують у школі, можна визначити:

· Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»

· Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання, не запрошують на дні народження, не запрошує однокласників до себе.

· Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.

· Зниження апетиту або, навпаки, переїдання.

· Ходить з опущеними плечима.

· Став більш дратівливим або навіть агресивним до слабших.

· Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.

· Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

Підсумовуючи засідання, класні керівники визначили методи та форми роботи з учнями, які допоможуть протидіяти булінгу: спільні справи, змістовний відпочинок разом, психологічні тренінги та опитування, індивідуальна робота і постійне спілкування з дітьми.